• Ukrainian Alliance

Чого хочуть ФОПи і чому влада не чує малий бізнес?



Протягом грудня 2020 року у центрі Києва на Майдані Незалежності можна було помітити намети та протестувальників, які тримали в руках білі прапори з написом «SaveФОП», а також стяги з національною символікою. Час від часу протести спалахували досить активно, збиралась велика кількість людей, що створювало в Києві великі затори. У пересічного перехожого виникає закономірне питання: «Чого хочуть ці люди?», «Що змусило їх вийти на протест?» і «Які їх вимоги?». Спробуємо розібратися. 2019 рік став неабияким випробуванням для усіх нас у зв’язку з пандемією COVID-19. Не оминув стороною він і представників малого та середнього бізнесу, які найбільше постраждали від запровадження карантинних обмежень. Найбільше нові реалії вдарили саме по малому бізнесу. 4 листопада 2019 р. під стінами Офісу президента зібралось кількасот підприємців, які вимагали від влади звернути увагу на проблеми малого бізнесу, що в умовах пандемії лишився фактично без державної підтримки. Але замість того, щоб почути підприємців та налагодити з представниками громадськості хоч якусь комунікацію представники ОП воліли їх не помічати. Натомість, проти найбільш активних учасників протесту було застосовано сльозогінний газ. Це звісно ж не сприяло вирішенню проблеми, а лише посилило невдоволення представників малого бізнесу. Так, вже 4 грудня було зорганізовано рух «ЗбережиФОП», метою якого проголошувався з захист малих і середніх підприємств та підприємців. З цього часу протести почали відбуватися по різних містах України з певною регулярністю. Чого власне хочуть ФОПи?

Головними їх вимогами є запровадження спрощеної системи оподаткування,скасування, касових апаратів, реформа податкової та митної служб, а також виважений підхід у запровадженні карантинних заходів, який би дозволяв їм вести підприємницьку діяльність в нових умовах пов’язаних з пандемією. Посилило протестний рух підписання 22 травня 2019 р. Президентом України Володимиром Зеленським закону № 466 (1210) «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податків, усунення технічних і логічних неузгодженостей в податковому законодавстві», розробленого головою комітету з питань податкової, митної та фінансової політики Данилом Гетьманцевим. Переговори між представниками малого бізнесу та розробниками вищезгаданого законопроекту, які відбулися в листопаді, завершилися безрезультатно, тому у грудні протести поновилися з новою силою. Наймасштабніша акція протесту відбулася у Києві 28 січня 2021 р.. За різними оцінками у ній взяло участь кілька тисяч учасників. Особливого колориту останній акції протесту додало те, що колона учасників чомусь рушила до Конституційного суду, представництва Євросоюзу та посольства США. Вибір маршруту протесаної колони під час останньої масштабної акції протесту 28 січня виглядає дещо дивним? Чи нам здалося? Враховуючи риторику, якою послуговувались деякі спікери протестного руху надаючи коментар знімальним групам каналів ZiK, NewsONE та 112, вибір локації для протесту не виглядає випадковістю. Таке зосередження активності проросійських лобістів саме на американському диппредставництві не є випадково. Адже, дуже зручно скерувати протестний потенціал людей, зневірених та розчарованих тим, що влада, за великим рахунком, просто їх ігнорує, у вигідному для певних деструктивних для України політичних сил руслі. Для цього варто призначити «відповідального» за їх проблеми. На превеликий жаль, певна частина учасників протесту, які абсолютно справедливо і законно вийшли на захист своїх інтересів, були використані у брудній політичній грі під традиційними гаслами «зовнішнього управління» та «диктату МВФ». Чому так стається і які наслідки це може мати в майбутньому? В першу чергу через незадовільне функціонування комунікаційної вертикалі «влада-народ». Не можна ігнорувати проблеми тих людей, на яких пандемія пов’язана з коронавірусом у негативному вимірі вплинула найбільше.

Багато з них просто вимушені припинити підприємницьку діяльність, закрити свій бізнес, тому їх невдоволення діями чи навпаки бездіяльністю влади є цілком природнім.


А ось ігнорування їхніх проблем з боку влади чи агресивні дії з боку правоохоронних органів, не сприяють суспільному діалогу та поглиблюють соціальне напруження. Поглиблює кризу непорозуміння ще й те, що в той час, як малий бізнес змушують до жорсткого дотримання карантину, великі торгівельні мережі продовжують функціонувати практично не відчуваючи суттєвих збитків, а Президент країни демонстративно не зважає на карантинні заходи та спокійно проводить час на незачиненому на карантин Буковелі.


Це неодмінно викликає обурення з боку представників малого бізнесу і якщо влада не перегляне механізми комунікації зі своїми громадянами то протестний рух лише посилюватиметься.


Які шляхи вирішення проблеми? Простого шляху у розв’язанні цієї проблеми не існує. Між іншим, серед вимог, які проголошують представники малого бізнесу є створення при Президентові України постійнодіючого дорадчо-консультативного органу, який би опікувався проблемами мікропідприємництва в Україні.


Чому саме при Президенті? Тут логіку пояснити важко, адже фіскальна політика не входить у сферу повноважень Гаранта Конституції. Тим не менше, ідея створення такого органу загалом, є правильною. Це дозволило б вести постійний діалог влади з представниками малого бізнесу і це безумовно сприяло б у вирішенні проблемних питань та зменшило рівень напруги у суспільстві. З боку влади важливим є усвідомлення, що така комунікація є необхідною в умовах побудови того, що ми називаємо демократичним суспільством.


2 перегляди0 коментарів